11 січня – Всесвітній день "Дякую”.

Спасибі, дякую, данке, мерсі, сенк-ю, граціе, благодарю – такі слова вдячності вимовляють люди, водії на знак подяки блимають одне одному фарами. Коли говоримо слова подяки, то показуємо своє гарне виховання і ставлення до того, що роблять інші. Всім відомо з дитинства, що «спасибі» - слово «чарівне». Разом зі словами «будь-ласка», «дай» і «мама» ми вимовляємо його першим і продовжуємо вимовляти протягом всього свого життя. Власне слово «спасибі» - сходяться в думці більшість мовознавців, походить від слів Спаси Біг. А от українське «дякую» має більш складне походження. Філологи твердять, що це ніщо інше, як запозичення з польської мови - де вимовляється, як «дзенькую». А от поляки своє подячне слово перейняли від німців. Отже, наше «дякую», запевняють словесники, - німецького походження. Це слово, у різних варіантах, є спільним для багатьох східнослов'янських мов. «Дякую” сьогодні треба говорити якомога частіше і не лише сьогодні.